,,Я вирішив одружитися!” – з такою новиною прийшов до мене в гості молодший брат. Ми сиділи на кухні вдвох, їли смажену картоплю, як у дитинстві, виделками прямо зі сковорідки.
Підтримуючи шматком хліба грон, що висів на вилці хрустких скибочок, він, наче між іншим, раптом приголомшив мене цією новиною.
Хоч у цій галузі не мало бути сюрпризів, я вирішила уточнити, щоб уникнути подальших непорозумінь:
— А на кому, якщо не секрет?
— Як на кому? На Тані, звісно.
Я з полегшенням зітхнула. Таню я знала добре, вони вже майже рік жили разом із братом, і, за його розповідями, жили непогано.
— Тоді вітаю. Коли весілля?
— Ну, ми поки що з датою не визначилися, можливо, восени. Так що починай шити сукню, сестричко.
— Стривай, сукня моя — це справа десята. Ти краще розкажи, як ви живете? І чому такий поспіх?
— Та ні, не хвилюйся, не через несподівану причину. Просто люблю її, і вона найкраща.
— Прям-таки ідеал? Як Наталя, Оля і Світлана?
— Не крутись, цього разу все серйозно, — образився брат. — Ну, не ідеал, звичайно, але ж без недоліків людей не буває, правда?
— Ну, ось це вже слова не хлопчика, а чоловіка. Тепер я за тебе спокійна.
Брат помовчав, а потім додав:
— От якби вона ще вміла готувати, тоді б і до ідеалу було недалеко.
Тільки після цих слів я зрозуміла, навіщо він прийшов, але квапити події не стала. Я чекала, поки він сам усе розповість.
— Розумієш, сестричко, я, як і всі чоловіки, поїсти люблю. Особливо домашнє і обов’язково з м’ясом. А Таня не готує, каже, що не вміє, що краще кудись сходити поїсти, ніж труїтися її невмілим куховарством. Або в магазині напівфабрикати купити. А я як подумаю, що і після одруження харчуватимусь сосисками й пельменями, чи в кращому разі бутербродами з чаєм, так жити не хочеться. Може, ти поговориш з нею, поясниш, що я її очима ситий не буду. Ну й готувати навчиш, га? Хоча б цю смажену картоплю. Її ж нескладно робити: почистив, кинув на сковорідку — і через двадцять хвилин готово.
— Ну, якщо нескладно, то, може, ти сам готуватимеш? І ти ситий і задоволений, і дружина на кухні не мучиться?
— Ні, не піде, не чоловіча це справа. Не хочу. Вона жінка, вона й має чоловіка годувати.
— Ох, братику, рано тобі ще одружуватися. Рано. Тобі ще свої мізки чистити та чистити. З такими підходами ваш шлюб далеко не заїде.
— Гаразд, не треба мені тут лекцій про гендерні ролі. Це мені ще теща начитає повний курс. Ти мені сестра чи їй? Допоможеш?
Я замислилась. Недалекоглядний він, звичайно. Але якби був розумніший, то й не зібрався б одружитися в 22 роки. Відмовляти його я не стала. Нехай сам приймає рішення про своє життя й несе за них відповідальність.
— Слухай, братику, насильно нікого не навчиш.
Брат відклав вилку й уважно подивився на мене.
— Значить, зроби так: сходи завтра на ринок і купи рибу. Тільки риба має бути річковою, з лускою та невипатраною. Короп, наприклад. Принеси її додому й попроси Таню приготувати на вечерю. Якщо скаже, що не буде і не вміє, попроси ще раз і потім аж до вечора не нагадуй. Коли настане час вечері, запитай, де ж приготований короп?
На її нагадування, що вона казала, ніби готувати не буде, нічого не відповідай, а попроси її почекати тебе вдома, а сам одягнись і вийди.
Якщо у вас заведено харчуватися готовою їжею або напівфабрикатами, то вона чекатиме тебе з піцою чи пельменями. Але ти приведи із собою сюрприз. Заздалегідь домовся з якоюсь дівчиною, щоб вона прийшла до вас у гості й приготувала вечерю. Важливо, щоб дівчина була молодою, красивою і знайомою Тані.
Потім тримайся. Реакція буде бурхливою, але ти не звертай уваги. Приведи дівчину на кухню й чекай, поки вечеря не буде готова. Потім повечеряй і проведи дівчину додому. Головне, до ранку нічого не обговорюй. А далі побачиш.
За тиждень брат зайшов у гості з виглядом переможця.
— Як ти й радила, я купив коропа, попросив Таню приготувати, і, звісно, до вечора отримав тільки її глузливі виправдання. Я заздалегідь домовився з Наталею, моєю колишньою. Вона із задоволенням погодилася допомогти.
Привів її додому, сказав спокійно: “Радість моя, якщо ти не вмієш готувати, то це зробить Наталя”. Таня спочатку втекла, а потім повернулася, побачила, як Наталя господарює, і замкнулася в кімнаті.
До кінця вечері Таня заспокоїлась і попросила Наталю піти. А наступного дня вона приготувала чудову курку на банці. І з того часу вдома у нас пахне їжею, а не пельменями.
Я усміхнулась і додала:
— Братику, але пам’ятай: якщо твоя кохана попросить забити цвях або вкрутити лампочку, зроби це негайно. Бо якщо це зробить не ти, то хтось інший із радістю допоможе.
А що б ви порадили братові чи Тані в такій ситуації? Чи правильним був цей план?
Фото ілюстративне.
