Мій чоловік заборонив мені святкувати день народження через війну та сказав що цього року: “Ніяких подарунків”.
За скільки місяців війни нервова система у кожного з нас як оголений дріт. Стрес та втома дають про себе знати, звичайно, і в нашій сім’ї. Часті сварки, недостатньо грошей та побутові проблеми втомили нас двох у шлюбі.
Цього року в грудні я святкуватиму свій ювілей 40 років, тому мені хотілось зустрітись з друзями та сім’єю. Багато хто повернувся вже із за кордону аби допомагати країні вдома та налагоджувати своє життя тут.
На моє бажання відсвяткувати день народження в колі друзів і сім’ї в ресторані чоловік відповів категоричною відмовою. Адже зараз не час для святкувань, та й що скажуть люди. Я віднеслась до цієї відмови з розумінням і повагою. Дійсно багато розваг зараз відійшли “на задній план”, як і в ншій родині, тай і в інших.
Тому вирішила запропонувати йому запросити гостей додому, на що він також відмовив мені.
І сказав, що новорічні свята також не будемо святкувати, тому що зараз це не на часі. Мене насправді це дуже здивувало, адже в нас 3 малих дітей, які захочуть подарунків та святкувань хоча б мінімальних.
З одного боку, хочеться відчути радість та подарувати її близьким, на годинку хоч відволіктись від страшних думок. А з іншого — почуття провини перед тими, хто постраждав більше, перед захисниками з’їдає зсередини. То як мені бути?
