Мені 35, але мама не відпускає мене жити окремо.
Мені 35 років, а я досі живу з мамою в 2 кімнатній квартирці в Києві. Після закінчення університету, я залишилась жити з батьками на деякий час, як я тоді думала.
Хотіла спершу влаштуватись на роботу, аби підзаробити грошей та переїхати в своє житло. Спочатку з роботу, на жаль, у мене справи пішли не дуже добре, тому мені залишились гроші лиш на основні свої потреби.
З часом я звикла до такого способу життя, хоч грошей стало більше, але я вирішила їх «відкладати» на потім.
Життя з мамою в свої 35 стає все складнішим, ми завжди сперечаємось, вона досі хоче контролювати мене.
Постійно коли я затримуюсь після роботи, розпитує мене з ким я була та де. Звичайно, жити з мамою в 35 для більшості людей здається не нормальним, але так склалось моє життя.
Зовсім недавно я познайомилась із чоловіком, ми одразу сподобались одне одному та почали проводити багато часу разом. Ходили в кіно та до театру, познайомились із друзями та просто нсолоджувались компанією одне одного.
Мама почала запідозрювати, що в мене зявився залицяльник та звичайно почала все розпитувати. Я дуже хотіла поділитись цією радістю з нею, та запросити його в гості познайомитись.
Після знайомства з Олексієм, я помітила з боку мами ревнощі. Вона все частіше просила мене залишитись вдома, коли я домовлялась з ним про зустріч, або дзвонила коли ми були з ним разом. Спочатку мені здавалось це співпдінням, але з часом я почала здогадуватись що це всього лиш маніпуляції та ревнощі.
І от одного дня, Олексій запропонував переїхати до нього жити. Я дуже цьому зраділа, адже хочу вже мати чоловіка та сім’ю.
Коли про це розповіла своїй мамі, її реакція мене обурила.
Вона заявила що, вона проти аби я жила з Олексієм і він мені не підходить. Причину вона звичайно ж не пояснила мені.
На її вмовляння залишитись з нею я не повелась, але я б не хотіла аби моя мама відчувала себе самотньо після мого переїзду? Що ви порадите?
