– Ритка — моя найкраща подруга, ми з нею виросли разом, в одному дворі! — розповідає тридцятирічна Надія. — Раніше, в юності, тижня не минало, щоб ми з нею не зустрілися. А потім життя розкидало: я — в Івано-Франківську, Ритка — в Києві. Не бачилися вже років п’ять, напевно!.. А тут вона мені пише в месенджері: може, приїдеш у гості?
…У Надії звичайна родина — чоловік, дитина півтора року, іпотечна квартира. Живуть скромно, всі сили спрямовані на виплату боргів банку. Надя зараз у декреті, працює лише чоловік, тож пояси затягнули. На їжі не економлять, але про розваги та поїздки зараз навіть не мріють.
А Рита пообіцяла подрузі оплатити квиток — як подарунок на день народження Надії, який нещодавно минув.
Вартість квитків туди й назад для Надії — відчутна сума, а для Маргарити — дрібниці. Кілька років тому Рита переїхала до столиці . І переїзд виявився успішним у всіх сенсах.
Кар’єра йде вгору, зарплата теж, є коханий чоловік, який якраз поїхав у відрядження на місяць.
Тож Рита зараз живе одна — саме тому й спало їй на думку запросити подругу дитинства, за якою дуже скучила.
– Я спершу руками замахала — ти що, мовляв, які гості! — згадує Надія. — У мене дитина маленька, з ким я її залишу? Куди поїду? Це ж не сусідній район, не зганяєш одним днем. Але Ритка вміє переконувати! Каже: тобі треба змінити обстановку, ти ж, мабуть, уже очманіла в чотирьох стінах! А з дитиною хай допоможе твоя мама…
І справді — чотири стіни та декретна нудьга Надію вже дістали.
– Приїжджай! — умовляла подругу Маргарита. — Я машину нещодавно купила. Покатаємось, місто тобі покажу. Переночуємо в мене, побалакаємо. А вранці я тебе на «Сапсан» посаджу. О шостій ранку сядеш — о дев’ятій вже в Москві. Твій син навіть скучити не встигне, от побачиш!
Мама Надії погодилася посидіти з онуком на кілька днів несподівано легко. Мовляв, їдь, звісно, розвійся, я впораюся. Але чоловік став у позу.
– Які ще поїздки до подруг із ночівлею? — заявив він. — І мови бути не може! Я категорично проти. Ні!
– Але чому «ні»? — розгубилася Надія. — З дитиною мама посидить, вона впевнена, що впорається. Квитки мені Ритка купить у подарунок. Та й не буде мене всього лише день та дві ночі!
– Мама твоя ніколи з дитиною більше двох годин не залишалася, тим паче на ніч. Чи впорається вона — невідомо. Навіщо експериментувати? Якби тобі терміново треба було кудись іти, наприклад, на операцію — це одне. Але просто так створювати всім форс-мажор?
– Та який же це форс-мажор?
– Такий! — парирує чоловік. — І взагалі, ти — заміжня жінка. Куди ти з ночівлею зібралася, яких пригод шукаєш? Сиди вдома, я сказав!
Масла у вогонь підливає і свекруха:
– Я вважаю, вийшла заміж — усе, ніяких подруг! Хочеш поспілкуватися — подзвони. Навіщо їхати бозна-куди? Хитатися ночами. У тебе дитина, зрештою, сиди з нею.
Маргарита в своєму Києвіі — просто в нестямі від обурення.
– Вони там зовсім ненормальні, твій чоловік і свекруха? — каже вона Надії телефоном. — Треба ж вигадати таке: «вийшла заміж — ніяких подруг»! Знаєш що — збирайся та приїжджай. Дитину залишиш мамі. Що твій чоловік зробить, розлучиться? Дурниці! А якщо й розлучиться — то й добре. Нема чого триматися за такі стосунки!
Як ви вважаєте, чи має чоловік моральне право забороняти дружині поїздку до подруги?
Чи варто Надії піти йому назустріч, чи зробити, як радить подруга: дитину мамі, а самій — на поїзд?
Яка ваша думка?
Фото ілюстративне.
